Vesti la giubba

«Смійся паяце» (італ. Vesti la giubba) — відома тенорова арія з опери «Паяци», написаної Руджеро Леонкавалло у 1892. «Vesti la giubba» завершує перший акт, коли Каніо виявляє невірність дружини, але, все одно має готуватися до виступу в ролі клоуна Паяци.

Арія вважається однією з найзворушливіших в оперному репертуарі того часу. Біль Каніо зображується в арії на прикладі поняття «трагічний клоун»: посміхається зовні, але плаче всередині. Як і раніше, сьогодні також роль клоуна часто передбачає намальовані сльози на щоці виконавця.

Запис цієї арії у виконанні Енріко Карузо (1904) став першим в історії, проданим мільйонним тиражем.^[1]

Ця арія часто використовується в популярній культурі, і виконується у багатьох виступах, інтерпретаціях і пародіях. Відома українська версія запису цієї арії у виконанні соліста Київського оперного театру ім. Т. Шевченка (зараз — Національна опера України) Сергія Дубровіна. ^[2]

Слова

"Vesti la giubba"

Performed by Enrico Caruso, recorded on March 17, 1907

При проблемах гляньте в довідку.

У Вікіджерелах є

Речитатив та Аріозо Каніо

Італійською мовою (оригінальний текст Леонкавалло)	Українською мовою (переклад з італійської Володимира Книра)
Recitar! Mentre preso dal delirio, non so più quel che dico, e quel che faccio! Eppur è d'uopo, sforzati! Bah! Sei tu forse un uom? Tu se' Pagliaccio! Vesti la giubba, e la faccia infarina. La gente paga, e rider vuole qua. E se Arlecchin t'invola Colombina, ridi, Pagliaccio, e ognun applaudirà! Tramuta in lazzi lo spasmo ed il pianto in una smorfia il singhiozzo e 'l dolor, Ah! Ridi, Pagliaccio, sul tuo amore infranto! Ridi del duol, che t'avvelena il cor!	Знову грай! В стані дивної хвороби більш не знаю, що кажу й що роблю. Це, втім, необхідно... примусь себе! Ба, чи людина ти? Ні, ти — паяц! Одягнись як всі, грим з борошна зроби-но, бо ж за гримаси платять люди і за сміх. Хай навіть Арлекін украде Коломбіну, смійся, паяце, задовольняючи їх. Безглуздим реготом гамуючи зітхання та під машкарою тамуючи свій біль, Смійся, паяце, над безталанним коханням. Смійся від горя, завданого тобі.

Італійською мовою
(оригінальний текст Леонкавалло)

Українською мовою
(переклад з італійської Володимира Книра)

Recitar! Mentre preso dal delirio,
non so più quel che dico,
e quel che faccio!
Eppur è d'uopo, sforzati!
Bah! Sei tu forse un uom?
Tu se' Pagliaccio!

Vesti la giubba,
e la faccia infarina.
La gente paga, e rider vuole qua.
E se Arlecchin t'invola Colombina,
ridi, Pagliaccio, e ognun applaudirà!
Tramuta in lazzi lo spasmo ed il pianto
in una smorfia il singhiozzo e 'l dolor, Ah!

Ridi, Pagliaccio,
sul tuo amore infranto!
Ridi del duol, che t'avvelena il cor!

Знову грай! В стані дивної хвороби
більш не знаю, що кажу
й що роблю.
Це, втім, необхідно... примусь себе!
Ба, чи людина ти?
Ні, ти — паяц!

Одягнись як всі,
грим з борошна зроби-но,
бо ж за гримаси платять люди і за сміх.
Хай навіть Арлекін украде Коломбіну,
смійся, паяце, задовольняючи їх.
Безглуздим реготом гамуючи зітхання
та під машкарою тамуючи свій біль,

Смійся, паяце,
над безталанним коханням.
Смійся від горя, завданого тобі.

Джерела

↑ Chronomedia [Архівовано 18 березня 2012 у Wayback Machine.] Процитовано 11 вересня 2007.
↑ Дубровін "аріозо Каніо" Pagliacci LIVE 1985 Kyiv. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (серпень 2012)